(no subject)
Sep. 7th, 2009 12:31 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
odyn_owlя так і не навчився розуміти і бачити людей...принаймні тих що мені подобаються...чи мені подобаються тільки ті яким я не подобаюся на генетичному рівні...заплутався...що не так...чи це натяк на те що я маю бути сам...але я так не хочу. з другої сторони "созданіє" яке тільки буде мене зводити теж нафіг не треба...дивакуватість...незнищенна наївність...чудова мішень для насмішок...що ж байдуже....схоже цей стан не залежить від моєї зовнішності...експериментує - збрив зачіску, лишив тільки вуса та бороду...ставлення таке саме, можливо більше людей уникають погляду...це навіть подобається...не дає шансів проявитися слабкості збитися в стадо...якось дивно реагую на малих дітей...напевно батьківські інстинкти проявляються не тільки в жінок...хочеться піклуватись, розказувати казки придумуючи їх на ходу і продовжуючи з дня в день, або зовсім знуля...і й близко не видно людини з якою можна було б виховувати дітей жити разом і тд. і тп...серед ночі коли нема сну є час для спогадів і думок...дивно але бажання щось повернути щоб переобити нема, хоча є бажання дещо пережити заново так само але ще раз....було б класно...так так цього не буде...поряд порожньо і ніч...від того цієї порожнечі виникає тупий біль...ніби не сказане пошепки "надобраніч" тупо вдаряється з середини шукаючи вихід...а його немає...а якщо ніколи цього і не буде...ніколи...хм..навіть страху нема...ніби порожнечу почали перемножати саму на себе....ніч...увага концентрується на музиці...темнота і музика...завтра вже буде дорога...маршшрутки поїзди маршрутки...друзі...гори..море...тааак море...посміхаюсь....що ж...треба перестаялти ноги..ліву праву...ліву праву...кроки....йти...
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2009-09-06 10:37 pm (UTC)no subject
Date: 2010-01-13 12:06 am (UTC)прочитала Ваш пост - дуже сподобалося, справді :)))
хочеться відмітити, що:
нумер один. хто шукає - той знаходить.
нумер два. на кожен товар - свій покупець.
нумер три. можливо доля готує Вам щось краще та неймовірніше, не таке як для *сірої маси* - кардинально інше. ем) до прикладу, якусь ідилію, ріал лав сторі щось на подобі *побачилися-закохалися-за тиждень побралися*, *Ваш варіант відповіді*
*таке не показують у кіно, про це ніколи не пишуть відомі журнали* (с)
нумер чотири. терпіння - золото.
фрази заїжджені, знаю... зате правдиві)
успіхів Вам :)
no subject
Date: 2010-01-13 06:57 am (UTC)життя невпинно рухається, приносячи, даючи...
подобається порівняння людини з річкою
вам теж успіхів :-)
P.S. у вас такий мовчазний журнал
no subject
Date: 2010-01-13 04:10 pm (UTC)знаєш, життя така цікава штука. бачилися, чи не бачилися. зустрічалися, не зустрічалися.
скажу так: ми перетиналися.
інтригую, так?
давно то було.
забудь, то не важливо...
нумери. вони до банальності знайомі. але ж класно їх вкотре почути від когось про їх існування.
про другу половинку.
коли тобі двадцять - тобі здається, що ще не все втрачено, ще є час. а раптом завтра-післязавтра-за місяць-рік хтось та й знайдеться.
ти чекаєш. в голові спрацьовує певна вибірка. так, думаєш, цей не те, цей також не підходить, цей взагалі ужОс. час минає і нікого нема.
та от тобі вже скількись там років і ти впадаєш у відчай.
кажуть, краще самому, аніж з будь-ким.
і я собі так думаю. звичайно то крайнощі.
власне, не уявляю собі людину, котра б відмовилася від домашнього затишку.
кохання - це чарівно. щастя, радість, підтримка, турбота. без нього важко. тому людина шукає його, рветься до нього. адже приємно приповзти додому, спертись на чиєсь турботливе плече і почути ті бажанні слова: *все добре, щастячко. я люблю тебе*. ти обнімаєш кохану людину, тонеш у ній. розумієш, що все дійсно добре. й хоч ще 5 хвилин тому ти хотіла вбити ту діставучу холєру, то зараз ти окрайчик спокою. ти розумієш, що завтра буде те ж саме. але воно варте от тієї хвилинної турботи про тебе.
проте згадується один афоризм: *перш, ніж пропонувати своїй коханій серце і руку, ти спочатку скажи - що ти можеш запропонувати конкретно*.
по неймовірно-великій любові поєднують люди свої шляхи. і через місяць, рік, два все пропадає: кохання розчавлене неспроможністю забезпечити прожиття. все починається з маленьких дрібниць. і переростає в скандали. врівноважені люди стають холериками. зриваються на все і на вся. і десь пропадає те *вічне почуття*. знищене саме собою. тому й не хочеться пов*язувати своє життя таким чином. не хочеться пережити такий погром, тому і з такою прискіпливістю обираєш когось...
мені часами буває заздрісно, що у НИХ все класно, а я така нещасна...
жалість це все. ні до чого хорошого вона не призведе. тільки постійно мучиш сам себе.
тоді в хід життя іде все те, щоб забутися: ти зариваєшся в навчання, книжки, лижі, соц. роботу, тащишся від домашньої малечі - і тобі все в кайф.
у такі моменти мені рівнофіолетово, чи є людина з якою я колись зможу стрибну у море зі скелі. за руку.
оце хвилююся, я ж кожного дня можу бачити *цю людину* і не розуміти, що то вона. сумно...
на все свій час.
мабуть, я ще не доросла до глибоких почуттів і відчуття повної відповідальності за когось.
можливо і не доросту...
поживемо - побачимо.
просто не вішай носа і широко посміхайся. це дратує людей :)
пе.с. про мій жж.
хи) я не маю чого сказати всім загалом, але маю що сказати вам поодинці.
він створений для коментування друзів і все.
нічого особистого.
пе.ес. щось забагато слів написалося...
no subject
Date: 2010-01-13 09:38 pm (UTC)ти так досить риторично питаєш чи ти заінтригувала - взагалі сюрпризів не люблю, але не зважаючи на черйозність твоїх думок. бути тобі внучатим привидом минулого.
зачепила різні теми і хочеться їх прокоментувати тому постараюсь бути послідовним але не дуже занудним
оця от половинчастість пошуків як на мене в суті неправильна
нема ідеальних половинок і взагалі половинок нема є цілі і прекрасні люди ці люди можуть бути поряд і їм може бути класно і байдуже як це називається вічне і бзсмертне чи побутове і дрібязкове, вони так живуть ідуть поруч і то в кайф, вся класифікація непотрібна....
на рахунок того що *ця людина* поруч а ти не можеш того побачити і зрозуміти, можливо саме тому вона ще не "ця" або вже не "ця"...дуже легко розминутися в просторі чи / і часі... але в чому я впенеий це все не варто нашого суму...ти кажеш посмхітатися, але посмішка то тільки прояв, прояв внутрішньої радості, внутрішнього спокою, відзеркалення внутрішнього світу...і це зовсім не для того що б хтось злився чи когось брали завидки...твій всісвіт починається з тебе. ти є його центром і він тримається на тобі...і я щиро надіюся що саме зараз ти усміхнена і радісна.
no subject
Date: 2010-01-13 10:35 pm (UTC)цікаво, чим це я вразила? ти ж розумієш ТІ дівчата! вони мусять знати буквально все! ;)
на *внучатий привид минулого* - не погоджуюся.
називайте мене просто *бліда поганка-чудо_висько-і ще купа всіляких похідних в тому роді*. то більше подібне на правду.
і ось тут *тадада!* я відкриваю величезну таємницю відкіля це я знаю тебе.
якщо моя пам*Ять мене не підводить *а вона може*, то ми колись давно, мільйонстотисяч років тому, переписувалися в бізаре, а потім ніби ще й мейли були.
вчора твій нік мені просто видався візуально знайомим. тому зайшла почитати твій жж :) цікавість - жахлива річ.
ААааА! ти спростовуєш увесь сенс мого життя. шожробити-шожробити?
я от до чого вела. ти кажеш, що існує така штука, як одне ціле.
кажуть, плюс і мінус притягуються. тобто потрібно, щоб люди були більш-менш різними.
а якщо дуже-дуже-дуже подібні? тоді - це не ціле?
я про різні інтереси, характери, звички і теде. постійність - вбиває.
чи у твоєму розумінні такого нема?
про *цю людину*
найбільша особиста трагедія - це коли не розумієш, що та людина - твоя.
ти зараз посміхаєшся? не бачу :)))
посміхатися - означати тішитися світу.
скажи, тобі зараз зле?
тебе хтось скривдив, тобі чогось бракує *не когось*, тобі сумно?
це все можна виправити. ага)
от коли бракує когось... та, з тим вже з*Являються маленькі проблемзи.
але ж ми сильні. хоча б вірою...
пе.с. я посміхаюся. на всі свої двадцять вісім)))
no subject
Date: 2010-01-14 07:57 am (UTC)різні інтереси характери звички...та це теж не просто, коли ти сформована людина з смаками життєвими позиціями
> ти зараз посміхаєшся? не бачу :)))
очі відкрий
чи хтось мене скривдив...трохи не так...мене заставили "попрацювати" більше з своїми емоціями з своїми думками. заставили задуматись...
тепер минуле залишилось в минулому і нема бажання розвернутись і бігти назад, воно пройшло і його нема, майбтнє в темряві і його не можна роздивитись, є маленька і вузенька смужка теперішнього і вона прекрасна.
а чому 28 - решта де?
no subject
Date: 2010-01-15 09:49 pm (UTC)але я собі таки думаю, що варто кинутися того ровера і жити далі.
просто не зациклюватися.
ми ж не можемо керувати долею...
що має бути - станеться.
no subject
Date: 2010-01-15 10:18 pm (UTC)не зациклюватися....згоден :-)
на рахуно долі не впевнений, є не керована частина долі, а є частина яку ми формуємо своїми вчинками, думками...
звичайно стнеться, питання тільки в тому як ми до того ставимось...
P.S.
якось трохи однобоко ... ти нічого не пишеш і в тебе нічого не можна прокоментувати :-)
no subject
Date: 2010-01-15 10:56 pm (UTC)це ж можна дахом поїхати, якщо постійно про це думати.
доля - пані примхлива. любить наївних.
я до них не належу. тому... тому вона мене й оминає.
не вперше. подумаєш...
пе.с. не пишу і не буду писати. принаймні для загалу тут на жж.
мені добре пишеться в іншому блозі.
no subject
Date: 2010-01-15 10:21 pm (UTC)