солдат чужої війни

Він прийшов вночі. Солдат чужинець.попросив молока і зашити де що з речей. Сидів чекав, поки мати зашивали. Діти роздивлялись форму. Він був пригнічений та трохи зляканий. Солдат чужої армії, який готувався до війни. Він не знав їхньої мови. Кілька слів та жести. Перед тим як вже іти подякував і сказав, що рано вони виступають і почнеться. Попереджав. Щось намагався розповісти про свою сімю, яка лишилась десь там, а його забрали до війська. Заплакав і пішов. Перед світанком почало гуркотіти, потім заграва. Почалася війна.

Радісний колгоспник

Історія трапилася в післявоєнний час, коли родину мого діда вивезли з Холмщини в Радянську Україну. Вони були господарями- мали свою землю, свій ліс, худобу, кілька пар коней і тд. В кого більше в кого менше. Війна більшість з того забрала, надія була на землю. Проте не судилось.
По приїзду на Дніпропетровщину вони мали працювати в колгоспі. Не на себе і не на своєму. А тепер власне сама історія. Одного з приїжджих поставили працювати на механізовану сівалку (процес можу переплутати, але на суть це не впливає).Особливість була в тому, що якщо там вчасно щось не відключити, то механізм ламається, причому дуже швидко. От цей хлопець, саме цю шкоду і робить. Причому радісний, як на параді, виспівує частушки як добре за "совєтів" жити. Виглядає один в один як радісний колгоспник з агітплакату. Механізм ламається, викликають механіків, які над ним чаклують. "Радісний колгоспник" продовжує виспівувати вже з тіньку, відпочиваючи. Не своє - не шкода.
Система організація праці при якій проявляються гірші якості особистості.