***

[odyn_owl]

мій внутрішній маятник перестав шаленно розгойдуватися зі сторони в сторону... в мені почалася прохолодна і спокійна осінь....осін яка заповнена спокоєм і простором...літо вирвалося з мене, перемелене на шматки, воно вивалювалося кровавим місивом разом з надіями страхами і мріями....це не вбило мене...те літо було неначе ракова пухлина яку покромсали на куски і і яку кашляючи спльовуєш...я знову живий , я бадьорий і сильний...я впенений в собі і подобаюся собі...я рухаюся вперед...швидко і розмашисто. я посміхаюсь...не сміюсь чи регочусь а посміхаюсь...мені добре...і я чорт візьми живий....мої очі широко розплющені...без надій нема страхів....треба знову наповнювати своє життя...чим???