odyn_owl | архітектор (Reply)

Він сидів навпроти за столом. Пив каву та розповідав. Стрункий, підтягнутий в елегантному костюмі. Розмова була про будинки та місто. Жести його відзначались енергійністю та імпульсивністю, проте в той ж час стриманими. Ніби він опановував себе, відчувалася внутрішня робота та сила волі. Раз по раз повертався в сторону обєктів про які була мова. Накрапав дощ. Розмова рівномірно стікала, поки не витекла вся і запала тиша. Він сидів з задумливим поглядом, уважно дивлячись кудись в сторону і думаючи щось своє, нікому не відоме. Завмер, слухаючи дощ.