***

Jan. 26th, 2010 11:28 am
odyn_owl: (Default)
визріває бажання проаналізувати себе, причому публічно описуючи хід своїх думок, докладно. десь всередині визріває вибух графоманії

***

Jan. 24th, 2010 12:24 am
odyn_owl: (Default)
зима то прояв сну
все спить, закрите снігом
все сковане холодом
так важко розрізнити дихання
так важко вслухатися в сердцебиття
все спить награні смерті
чи за гранню

життя перетворюється на чергування сновидінь
снігобродіння
сноподорожі
лабіринти ліній, схрещених під різноманітними кутами
сліди..рухливі і живі
кроки по лініях-гранях
кудись кудись, але розмашисто і швидко

безкрайній простір зимового сну...сковане і зморене тіло
життя внутрішнього, ірраціонального...видих
світ який з шаленною швидкістю розкидається у всі боки одночасно
росте

***

Jan. 21st, 2010 03:19 pm
odyn_owl: (Default)
вона плекає свої рани
червоні квіти медалей
кровоточать, лентами на грудях
промиває рясними сльозами
гіркота додає блиску червоному
її це гордість
цінна загадковість
виплекана роками
дурничка яка зведена до рангу подвигу
її загадковість

***

Jan. 21st, 2010 02:52 pm
odyn_owl: (Default)
намагаюся позбутися думок астероїдів
які кружлятимуть шлейфом навкруги мене
заступаючи кругозір
вирішити чи відкинути
простір

***

Jan. 21st, 2010 02:44 pm
odyn_owl: (inside me)
думки як комети - виникають яскравими спалахами
пролітають на великій швидкості вимальовуючи яскраві хвости
зникають
простір

***

Jan. 18th, 2010 04:58 pm
odyn_owl: (inside me)
я відчуваю погляд з темноти яка мене оточує..очі які десь на краю освітленого кола, я відчуваю німе тепло того погляду...в деяких місцях темнота стає трохи гістішою, концентрованішою і дихаючою...стикається і розтискається в ритм невидимого дихання....вслухаюся до дзвону у вухах що б відчути звуки подихів тих що мене оточуюють...вони приходять і деякі йдуть, але завжди вони є...кружляють...з неба падатиме сніг...холодний холодний і рипучий...притрушує волосся і плечі, розтає на піднятих догори долонях....світло тьмяніє і темнота водночас робить корок всередину кола..раз і коло раптово зменшилось, стиснулось і напружилось...світло з притиском прошурхотіла темними стінками рамки-темноти...сінг кружляє...і спиле сипле....по коліна в мякому снігу, де іскриться кожна сніжинка, кожен кришталик виграє і відбиває світло....так тихо...дуже тихо

***

Jan. 17th, 2010 05:30 pm
odyn_owl: (miles)
сьогодні мені снився дощ, надзвичайно теплий літній дощ...він йщов і йшов і було старшенно тепло, від краплиок по калюжах розходились кільця, вона хлюпала у взутті і я навіженний носився рідним містом. було так радісно...а перед тим ячитав вірші, і ті вірші були такі рпекарасні і радісні і я навіть був впенений що запамятав їх...а з араз тільки добре памятаю великий аркуш сіруватого паперу зверху до низу списаного віршами ...і теплий дощ...і відчуття щастя

***

Jan. 16th, 2010 12:45 pm
odyn_owl: (Default)
ніколи не спи в степу - збожеволієш
odyn_owl: (Default)
я так і не навчився розуміти і бачити людей...принаймні тих що мені подобаються...чи мені подобаються тільки ті яким я не подобаюся на генетичному рівні...заплутався...що не так...чи це натяк на те що я маю бути сам...але я так не хочу. з другої сторони "созданіє" яке тільки буде мене зводити теж нафіг не треба...дивакуватість...незнищенна наївність...чудова мішень для насмішок...що ж байдуже....схоже цей стан не залежить від моєї зовнішності...експериментує - збрив зачіску, лишив тільки вуса та бороду...ставлення таке саме, можливо більше людей уникають погляду...це навіть подобається...не дає шансів проявитися слабкості збитися в стадо...якось дивно реагую на малих дітей...напевно батьківські інстинкти проявляються не тільки в жінок...хочеться піклуватись, розказувати казки придумуючи їх на ходу і продовжуючи  з дня в день, або зовсім знуля...і й близко не видно людини з якою можна було б виховувати дітей жити разом і тд. і тп...серед ночі коли нема сну є час для спогадів  і думок...дивно але бажання щось повернути щоб переобити нема, хоча  є бажання дещо пережити заново так само але ще раз....було б класно...так так цього не буде...поряд порожньо і ніч...від того цієї порожнечі виникає тупий біль...ніби не сказане пошепки "надобраніч" тупо вдаряється з середини шукаючи вихід...а його немає...а якщо ніколи цього і не буде...ніколи...хм..навіть страху нема...ніби порожнечу почали перемножати саму на себе....ніч...увага концентрується на музиці...темнота і музика...завтра вже буде дорога...маршшрутки поїзди маршрутки...друзі...гори..море...тааак море...посміхаюсь....що ж...треба перестаялти ноги..ліву праву...ліву праву...кроки....йти...

May 2015

S M T W T F S
     1 2
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 28th, 2017 08:49 am
Powered by Dreamwidth Studios