odyn_owl: (miles)
От Тягнибок відправив читати Кобзаря, як інструкцію до дій. Він хоч би сторінку уточнив, а то ж там так мало мирних протестів...
odyn_owl: (tibetan fox)
Може вже пора попікетувати і славних лідерів майдану, що б вони розуміли, що після програшу їм спокійного життя теж не буде і за мандатами вони не сховаються.
odyn_owl: (tibetan fox)
Двоє дітлахів їдуть з мамою - старший хлопчик та менша дівчинка. Хлопчик насмілився і попросив у водія білетиків. Водій виявився людиною щедрою і дав малому цілу пачку, ще не розірваних білетів. Все одно вони нікому більш не потрібні. Треба було бачити очі малих, щиро розкриті від несподіванки та радості від такої вдачі. Іншу частину дороги вони все примірялись, як вони їх розділять і кому скільки перепаде. Мама правда ділити не давала, приходилось чекати.
odyn_owl: (tibetan fox)
Приємне невігластво. Можна слухати чужу і незнайому мову, як шум хвиль. Зовсім не заглиблюючись в смисл, побутові теми чи родинні справи, про які швидше за все мова. Не прагнучи цього занурення, не шукаючи входів до розуміння. Це тільки подорож і вона скоро мине. Проходиш верхами, не занурюючись і не розчиняючись. В цьому випадку вибрані відчуття і відкинуті знання.

odyn_owl: (tibetan fox)
Арарат позбавлений конкуренції. Найвищий, на фоні рівного нагір'я. Гора яка випадково опинилась серед рівнини. Велика гора. Велична.
Ararat
odyn_owl: (tibetan fox)
На одному з схилів розташований музей. Поворот на Черепаше озеро і не далеко від посольства України. Гарне місце, де зібрані будинки і старожитності, є гіди та статисти в костюмах. Гуляючи оцими вуличками, дворами та будинками можна відчути, як жили тут люди колись, чим займались, як виглядали. День був сонячний і відвідувачів було багато. Весілля з фотографами займали кращі пози для фото.

for alcohol

+3 )
odyn_owl: (tibetan fox)
Гора вражає. Осінні кольори додають їй пустельності. Жовта неначе з піску і навкруги така ж жовта пустеля. Пісок і тільки білий верх.
Дивлячись на ці гори, хочеться піднятися вверх, глянути навкруги, пройтися хребтом і заночувати десь там зверху в наметі. Не цього разу. Колись ще.

Mount Kazbek #2

Mount Kazbek #1
odyn_owl: (tibetan fox)
Проходячи таким селом розумієш що тут мало, що змінилось за останні років сто, чи може взагалі нічого не мінялось....ніколи.
Untitled

+2 )
odyn_owl: (tibetan fox)
Дорога серпантином рухається вгору і вгору. В один момент помічаєш що на вершинах гір вже є сніг. Наша ціль селище Степацмінда, звідти відкривається вид на Казбегі та Тцмінду Самебу, якщо звісно поталанить з погодою і буде добра видимість. Нам дуже поталанило, жодної хмаринки - сонячний і теплий осінній день. Особливо лінивих туристів можуть завезти під саму церкву (довша і пологіша дорога, близько 5 км), ми ж легких шляхів не шукали і через село ринулися коорвячою стежкою пішки. Не спішним ритмом, оглядаючи види, піднялися на гору. З довгим перепочинком та перекусом на схилі, де види на всі боки .
Від Самбеи відкриваються чудові види - в одну сторону гордий Казбегі, з маленькою хмаринкою яка зачепилась за вершину, з іншої, далеко внизу - селище.
Церква дає відчуття часу, який проходив повз ці стіни, лишаючи на них сліди та відмітки. Простота, суворість, камінь, місцями закіптюжений від вогню. Вже не на землі, але ще не на небі.

Tsminda Sameba #1

photos )
odyn_owl: (tibetan fox)
По дорозі з Тбілісі до Казбегі буде одне дуже мальовниче місце. Пропустити його важко, а оминути увагою неможливо. Мова про Ананурі. Транспорт в нас був до Казбегі більш туристичний, не рейсовий автобус. Напевно тому шофер радо погодився зупинитись і почекати з півгодини, поки ми погуляємо та пофотографуємо. Зелена вода водойми звивається поміж жовтими осінніми горами. Над водою стоїть замок, з церквами всередині. Разом все це створює відчуття містичної казки, або, принаймні, дитячого кіно про пригоди в сюжет якого мимоволі втрапив. Дерево яка практично росте з стіни, з жовтим неопавшим листям, на фоні води і гір. Води такого кольору на рівнині немає.

Ananuri #2

photos )
odyn_owl: (tibetan fox)
Вечірнє місто особливо гарне зверху, з підсвіеними вулицями-артеріями та знаковими будівлями. Тбілісі в цьому плані поталанило, не треба злітати в повітря, щоб побачити місто зверху, а достатньо залізти на сусідню гору. Наприклад, піднятися фунікулером до парку Мтацмінда. І, вуаля, все місто як на долоні. Зверху великий парк з скульптурами та атракціонами, гірками та атракціонами. Станція фунікулера- це велика двоповерхова споруда, більшу частину якої займають кафе. парк і фунікулер працюютьдо 4-ї ранку. Особливо цікаво сидіти за столиками на терасі з видом на місто. Види Самеби, набережної, Руставелі в поєднанні з смаколиками, вогні міста і маленький вогник свічки на столі. Це варто спробувати.

night lights
odyn_owl: (tibetan fox)
Якщо скористатись канаткою, то можна підятися до замка Нарікала. Звідки відкривається вид на все місто. Звісно туди можна дістатися і пішки, але не скористатись сучасною канаткою було важко. Види чудові. Мтквара прорізає містом, обрамлена білошкірими платанами. Взагалі рецепт чудовго дня простий - по-перше це гарна компанія, по-друге гарна погода, по-третє місцеве біле сухе на розлив. Хоча всі пункти, крім першого, зовсім не обов'язкові.

mtkvara
вид на місто
odyn_owl: (tibetan fox)
Коли емоцій надлишок, від тепла , ще зелених платанів, міста, людей їжі. Все в купі це вирує і живе своїм життям. Лишається тільки піддатись цьому виру. Рухатись, вдивлятись. помічати щось, пробувати на дотик, куштувати. Лишатися собою в цьому новому цікавому світі. Змінитисьі впустити цей світв себе.

Центр міста дуже живий. Напевно можна відшукати якісь ознаки, цього. Проте, найперше, це просто відчувається. Люди тут живуь, їдяь, гуляють спілкуються, люди різного віку. Багато людей з смаком вдягнутих, багато якихось харизматичних особливих, які виділяються. Що важливо, люди різного віку, а не тільки зграйки підлітік. Іноземці, з своїми різними мовами, додають мовного різноманіття.
Старе і древнє в кроці від сучасного. Це все,однозначно, цікаво.

Tbilisi, Rustaveli
Руставлеі

+6 )
odyn_owl: (tibetan fox)
Пасмурний післяобідній час. Тепле і вологе повітря, час від часу падають дрібні краплинки дощу. Дерева ще не зовсім скинули листя. Тихо. Все наче завмерло, відчувається урочистість, піднесення та спокій. Людей наче нема ніде, а ті що є непомітні, сховані навколишнім світом, не шумні.
Вузенька вулиця. Одноповерхові будинки між деревами. На вулиці граються троє хлопчаків. Двоє сидять на орісі, а треті ще знизу- приглядається к би по паркану теж на дерево вибратись. Той що вже на дереві, трохи нетерпляче: "Вилазь до нас дивитися золоту осінь".

May 2015

S M T W T F S
     1 2
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 26th, 2017 06:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios